Статті на духовні християнські теми

Очікування – ностальгічна назва Адвенту. А хто з Вас не чекав?

Проповідник
опублікував Проповідник

Людина – це не готове, закінчене творіння, що закам’яніло в тій формі, яку йому надали тепер. Людина постійно розвивається, завжди знаходиться в дорозі. Постійно шукає чогось нового, чогось хоче, прагне до чогось далекого. Це все виливається в очікування, адже мета не досягається, а бажання не виконаються тільки думками про них. І ми чекаємо.
Ми чекаємо, як люди, але також, чекаємо, як християни. І, хто як, а вже учень Христа все своє існування будує на майбутньому, в якому буде виконано все, у що він вірить і він чекає цього виконання.

Кожен церковний рік починається з Адвенту, тобто з очікування, не через бажання літургістів. Такою є християнська дійсність. Все наше релігійне життя позначене надією ,сподіваннями на те, що здійсниться все, що Господь нам обіцяв (Лк. 1, 45). Ми – люди Адвенту, і це ставить свій характерний відбиток на нашу ментальність і нашу поведінку.

На відміну від сподівань світу, що зав’язує тільки на собі самому, сподівання релігійного типу невідривно пов’язані з Богом.

Невіруюча людина вважає, що вона полишена на саму себе, що може розраховувати тільки на свій розум, свою освіту, свої працьовиті руки, свою спритність, знайомства та зв’язки. Вміло керуючи цим всім, вона досягає в своєму житті грошей, влади, певаного положення в суспільстві, а можливо, навіть якогось щастя та задоволення.

Християнин не розраховує на самого себе. Він всього чекає від Бога. І це його найхарактерніша риса: буття, свідомо орієнтоване на Бога, яке втілюється з Його допомогою.

Вже епоха Старого Завіту була періодом очікування. Часом закликів про пришестя, часом надії. Бог потурбувався про те, щоб вибраний Ним народ ніколи не почував себе самодостатнім, зручно влаштованим, ситим, спиравшимся на армію і багатство, котрий не тужить за більшим, не шукає нічого, що б виходило за рамки земного життя. Складний історичний шлях цього народу, з усіх боків оточеного ворогами, допоміг ізраїльтянам пам’ятати про свого Бога і чекати від Нього допомоги. Всі священні книги Старого Завіту сповнені безоглядної віри в Бога, благанням про спасіння, сподіванням на його втручання.

Розуміння залежності від Бога і надія на Його допомогу, якими був сповнений той перший Адвент, допомогли вибраному народові, навіть в роки невірності і зради Богові, жити Його близькістю і пов’язувати свої надії, в тому числі і земні, з Ним. Це внутрішньо зміцнювало народ, скріплювало його в єдину спільноту і допомогло зберегти свою релігійну і національну самобутність. Очікування допомоги від Бога тільки на перший погляд здається пустою втратою часу.

Комусь може здаватися, що з приходом Христа на землю період очікування завершився. Але Христос, закінчуючи, одночасно відкриває нову реальність, яка дається нам, але не в готовому вигляді. Замість відпочинку нам дають завдання, яке треба виконувати доти, доки Господь не повернеться з далекої дороги і вимагатиме звіту від своїх слуг. Адже обіцяв повернутися!
Як і для кожного з людей, так і для всього нашого світу обіцянка цього другого пришестя – це знову межа, до якої ми прямуємо, надія, котрою живемо, молитва, яку ми завзято повторюємо вдень і вночі: Мараната, Прийди Господи Ісусе! (Одкр. 22, 20)

А відтак, знову Адвент! Але це вже Адвент, по якому ми йдемо вже разом з Ним! Все, що під час цього Адвенту посіяно, що проростає і починає приносити плоди, являється подарунком. Все має своє джерело і отримає кінцеве вираження в Бозі та Синові Його Ісусові Христові.

Увійти вірою в цю дійсність, пристосуватися до діючих тут правил означає, перш за все вміння чекати. Чекати так, як треба, бо буває різне очікування. Правильного очікування християнина вчить Євангеліє. Характерні риси такого очікування – відкритість серця і чутливість. Адвент вимагає, щоб ми відкрили серце назустріч усьому доброму, що трапляється нам на шляху. Розплющити очі, щоб бачити це добро навіть там, де воно глибоко сховане. Простягнути йому руку допомоги. Активно долучитися до Христового спасіння, прийняти його, як свою справу, з вірою і вдячністю. Берегти його в собі, а також в інших, а також і в світі, створювати йому умови для розвитку і спасати, якщо йому щось загрожує. Навіть ціною власної шкури. В наверненні і покаянні шукати повернення до справи спасіння, якщо його зруйнував у нас гріх. Тобто, шляхом Адвенту зі складеними руками не йдуть. Христос своє «Горе!» говорить тим, хто закопав отримані таланти в землю, замість того, щоб примножити їх (Мт. 25, 24).

Чувайте! Час приходу Господа нам не відомий. «Про день же той чи годину – ніхто не знає: ні ангели на небі, ані Син, – тільки Отець», – говорить Ісус в Євангелії (Мк. 13, 32). Геть усі, як стародавні, так і сучасні, підрахунки кінця світу ведуть не туди. Адже думки Божі – це не людські думки (Іс. 55, 8). Замість спекулювання тим, що недоступно для людського розуміння, краще звернути більше уваги нагадування про необхідність чування, якими сповнений Новий Завіт. Цей заклик бути готовими звучить для нас вже у першу неділю Адвенту. «Пильнуйте, отже, і ви, – чуємо сьогодні у Євангелії, – бо не знаєте, коли прийде пан дому, – ввечері чи опівночі, чи як заспіває півень, а чи уранці, –
щоб, коли повернеться несподівано, не застав вас уві сні. А що вам кажу, – кажу всім: Чувайте!» (Мк. 13, 35-37).

Жити Адвентом – значить серйозно ставитись до цього попередження. Це означає бути готовим не тільки через страх перед необхідністю звітувати, але й для того, щоб час нашої зустрічі з Господом став дійсно найпрекраснішим моментом нашого життя

В першу неділю Адвенту гримлять труби Страшного Суду. Це для тих, кому слова любові занадто тихі. Для тих, кого треба розбудити для праці, бо можуть проспати все життя. Для тих, хто будує все тільки на собі, хто застряг в користуванні тим, що має і думає, що так буде тривати вічно.

Учень Христа знає: «Проминає образ світу цього» (1 Кор. 7, 31). Але ми йдемо до вічного. Трагічна картина загибелі світу, якої так бояться сини землі, в своїй одкровенній істині говорить нам тільки одне: Сподівайся і будь готовим! Колись сам Бог вийде тобі назустріч».

за матеріалами: www.truechristianity.info
переклад: Павло Гурський

Прокоментувати:

Be the First to Comment!

Notify of
avatar
wpDiscuz