Статті на духовні християнські теми

О. Яцек Салій ОР: Коли втрачає віру хтось близький (частина 2)

Коли хтось з наших близьких втрачає віру це завжди болісно, бо це не просто звичайна зміна переконань. Віра є закликом до життя вічного і, навіть, більше того, вона є закладенням вічного життя, даного людині самим Богом.

Так само, як дитина, що стала жертвою аборту, більше не оживе, наскільки б сильно не хотіли цього батьки, так само важко сподіватися на те, що людина, яка втратила віру по-справжньому і остаточно, зможе відшукати її знову. Дуже гостро говориться про це в Посланні до Евреїв: “Воно бо неможливо тих, які хоч раз просвітились, скуштували небесного дару й стали учасниками Святого Духа, скуштували доброго Божого слова й сил майбутнього віку, та й відпали! – оновлювати до покаяння” (Євр. 6, 4-6).

Інстинктивно відчуваємо, що відхід від віри – це щось надзвичайно важливе, тому ревний християнин, дізнавшись про те, що хтось втратив віру, відчуває скруту. І зовсім не дивно, що особливо тяжко переживаємо втрату віри кимось близьким. Ми тоді намагаємось – і правильно робимо! – вірити, що наша дочка, син, брат або сестра не втратила віру до кінця і хочемо якось прикликати її назад до Церкви.

Часом, однак, ми намагаємось врятувати чию-небудь віру не у найкращий спосіб. Наприклад, можемо зазадалегідь знати, що тільки знервуємо цю людину, але все одно продовжуємо повторювати: «піди до церкви». Або раз за разом повторюємо одні й ті самі непереконливі аргументи які для нього є тільки доказом нашої безпорадності.

Опорною Архімедовою точкою в реєвангелізації людини, якій хочеться допомогти повернутися до віри може бути можливість побачити в його відході шанс для моєї власної віри. Я маю співчутливо і уважно прислухатися до його аргументів. Повинен сам неодноразово впевнитися, наскільки поверхневою є моя віра і скільки ще вона має місця для поглиблення. Бо якщо я не можу вийти за межі тих самих переконань у розмові з кимось, то це не через те, що він не зрозуміє моїх слів, а тільки тому, що я сам недостатньо глибоко в цьому розуміюсь.

На жаль, навіть у глибоко релігійних родинах невігластво віри іноді буває настільки великим, що ефективність нашої переконливості може бути досить низькою, коли один з нас відходить від віри. Тож, коли раптом таке станеться, ми повинні молитися за цю людину так сильно, як тільки можемо, щоб допомогти йому в його завданні «завжди бути готовим дати відповідь кожному, хто у вас вимагає справоздання про вашу надію» (1 Пет. 3, 15).

Не забуваймо також слів чоловіка жінки, що стала свідком Єгови: «Якби не віровідступництво моєї дружини, – говорить він, – можливо і не став би ніколи ревним католиком». Спочатку аргументи проти католицької віри здавалися йому самому ясними, простими і переконливими і він не міг їм нічого протиставити. Але він почав шукати, розпитувати своїх знайомих священиків, читати католицькі праці про ті правди віри, що були відкинуті свідками Єгови. Завдяки цьому – виключно завдяки цьому – він пізнав всю правду і красу католицької віри. І пізніше неодноразово давав свідчення проти свідків Єгови, як і проти тих, хто був до них прихильний.

О. Яцек Салій ОР

0 0 голосів
Рейтинг статті
Subscribe
Сповіщати
guest

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
trackback

[…] матеріалами: propovidnyk.com.ua […]