Молитви

ХРЕСНА ДОРОГА. (розважання кардинала Карло Марія Мартіні)

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Амінь

 

Господь з вами.
І з Духом Твоїм.
+Читання святого Євангелія від Йоана.

Йо 13,1-4,12-13,15

Перед святом Пасхи Ісус, знаючи, що вибила його година переходу з цього світу до Отця, полюбивши своїх, що були в світі, полюбив їх до кінця. І під час вечері, коли то диявол уже вклав у серце Юди Іскаріотського, сина Симона, щоб зрадив його, Ісус знаючи, що Отець усе дав йому в руки, і що від Бога він вийшов і до Бога повертається, встав від вечері, скинув одіж, узяв рушника й підперезався. Тоді налив води до умивальниці й почав обмивати учням ноги та обтирати рушником, яким був підперезаний. Обмивши їм ноги, вбрався знову в одіж, сів до столу та й каже до них: «Чи знаєте, що я зробив вам? Ви звете мене: Учитель, Господь, і правильно мовите, бо я є. Приклад дав я вам, щоб і ви так робили, як оце я вам учинив. Слово Господнє.
Слава Тобі Христе.

Болісні події життя Ісуса є школою життя. Отже треба пройти нам хресною дорогою разом зі Спасителем, якщо прагнемо навчитися бути людьми, і відкрити для себе повне значення слова людина, якщо прагнемо істинного життя і спасіння. Господи навчай нас з Твого Хреста шукати в хресті твоєму Бога Істинного і Справжню Людину, яви нам самим відповідь ким ми зараз є.

 

Молімося.
Господи, Ти початок і кінець всякого творіння, що громадиш людство у живому храмі Сина Твого, вчини нас витривалими посеред радісних і сумних подій світу цього, що б ми терпеливо очікували надії Твого Царства, і витривалістю здобули життя вічне. Через Христа, Господа нашого. Амінь.

 

Ти, що за нас зносив рани….

І Стояння
Ісуса засуджено на смерть.

– Поклоняємось Тобі Христе і благословляємо Тебе.
– Бо Ти через Хрест Свій відкупив світ.

 

Усі первосвященики і старші народу скликали раду на Ісуса, щоб його вбити. (Мт 27,1)

 

Розважаючи в тиші, замислюючись над таємницею хреста, помічаємо, що страждання і смерть Ісуса проявляють Його любов до людей. Він любить нас такими, якими ми є: з нашими слабкостями і гріхами, з нашими трагедіями і життєвими ранами, любить нас, відділених від Бога; любить нас любов’ю справжньою. Істинність любові Ісуса до нас засвідчується найбільш жорстоким реалізмом людської поведінки, неприйнятної, несправедливої, такої, що прийняти найтяжче. Від нас, таких грішних, невдячних, непослідовних, зрадливих Ісус не тікає і не відмежовується, а навпаки силою своєї любові прагне пробудити в нас благі сили співчуття і покаяння, навернення і відновлення віри.

 

Ти, що возлюбив нас до смерті хресної: Господи помилуй!
Господи помилуй!
Ти, що бідністю своєю зробив нас багатими: Христе помилуй!
Христе помилуй!
Ти, що оживляєш нас надією твого спасіння: Господи помилуй!
Господи помилуй!

Отче наш…
Отче Ти викупив нас кров’ю Сина Твого, що прийняв смерть несправедливу від нас грішних і воскрес до вічного життя, зміцни нас Духом Правди, щоб ми були готові з радістю дати відповідь, про надію, яку ми прийняли в свої серця. Через Христа Господа нашого. Амінь.

 

Страдальна Мати під Хрестом стояла,
Плакала ридала, в сльозах промовляла:
«Ой, Сину, Сину, за яку провину
Переносиш нині тяженьку годину
На Хресті!»

Ти, що за нас зносив рани….

ІІ Стояння
Ісус бере хрест свій.

– Поклоняємось Тобі Христе і благословляємо Тебе .
– Бо Ти через Хрест Свій відкупив світ.

 

А коли насміялися з нього, скинули з нього плащ, надягнули на нього його одіж і повели на розп’яття. (Мт 27,31)

 

Споглядаючи на Розіп’ятого очима віри, маємо навчитися бачити в Ісусі Сина Слухняного, Сина Божого; Істинного Бога і істинну людину, що здійснює в собі самому єдиний в своєму роді послух Богу отців, що є Його Отцем. В тайні свого страждання і хреста, Ісус переживає свій послух з упованням, з відданням, якого не може зменшити жодна ворожість чи протистояння зі сторони тих, хто далекий від Отця. Всі люди можуть противитись Ісусові, але Він йде вперед, вірний справі, виконати яку, послав Його Отець.

 

Ти, що від людей прийняв смерть, а від Отця воскресіння: Господи помилуй!
Господи помилуй!
Слуго вірний Бога Творця життя: Христе помилуй!
Христе помилуй!
Ти, що даруєш нам мир невимовний: Господи помилуй!
Господи помилуй!

Отче наш.
Отче вчини нас вірними учнями Премудрості, що Христос розіп’ятий нам з хреста викладає, щоб ми навчилися перемагати спокуси і страхи, що носимо в самих собі, або зустрічаємо у світі, аби йти дорогою голгофською до життя істинного. Через того ж Христа Господа нашого. Амінь.

 

Під Твою милість прибігаємо Пресвята Богородице Діво. Молитвами нашими, в скорботах наших не погорди, від бід захисти нас Єдина Чиста і Благословенна! О Володарко наша, Заступнице наша, Утішителько наша. З Сином своїм примири нас! Синові своєму доручи нас, Синові своєму віддай нас!

Ти, що за нас зносив рани….

ІІІ Стояння
Ісус вперше падає під тягарем хреста свого.

– Поклоняємось Тобі Христе і благословляємо Тебе .
– Бо Ти через Хрест Свій відкупив світ.

 

Він наші недуги взяв на себе, він ніс на собі наші болі. Ми ж, ми гадали, що його покарано, що Бог його побив, принизив. Він же був поранений за гріхи наші, роздавлений за беззаконня наші. (Іс 53,4)

 

Ми покликані до споглядання Ісуса, який став жертвою наших гріхів. Він є реальною фігурою і відчутним знаком кожної людини покривдженої, понівеченої гріхами інших людей. Ставши беззахисним пророком, Христос прагне змусити нас відкрити очі на темну правду про жалюгідність людської долі. Якщо наше навернення справжнє, якщо воно зродилося з любові і прощення Розіп’ятого, то неодмінно повинно принести свої добрі плоди і змінити суспільство довкола нас на краще.

 

Сину Отця, світло і надіє народів: Господи помилуй!
Господи помилуй!
Ти, що зодягнув на себе наші болі і страждання: Христе помилуй!
Христе помилуй!
Ти, що даруєш зір сліпим і волю поневоленим: Господи помилуй!
Господи помилуй!

Отче наш.
Отче Святий, Ти незмінно вірний обітницям своїм, піднеси голови наші, схилені під тягарем зла і відкрий наші серця на надію, щоб могли ми очікувати без сумнівів і сум’яття славний прихід Христа Судді і Спасителя. Через того ж Христа, господа нашого.

 

«Ти жертвувався всіх людей спасати,
За то діждався невинно вмирати,
За світ лукавий, злобний і неправий,
Що сповнив на Тобі, свій засуд кровавий
На Хресті!»

Ти, що за нас зносив рани….

ІV Стояння
Ісус зустрічає свою матір.

– Поклоняємось Тобі Христе і благословляємо Тебе .
– Бо Ти через Хрест Свій відкупив світ.

 

Бачивши Ісус матір і біля неї учня, що стояв, – а його ж любив він, – мовить до матері: «Жінко, ось син твій.» (Йо 19,26)

 

Вчини Господи, щоб споглядаючи на тайну Страждання ми не втратили з очей того, що суттєве: дай споглядати Тебе й любов Твою, що наповняє Таїнство Євхаристії, любов розіп’яту, що так необхідна нам для зрозуміння нас самих і всього нашого життя. Благаємо Тебе покладаючись на заступництво Марії, Страждальної Матері Ісуса, яка вміла бачити суттєві речі у своєму земному житті.

 

Сину Марії, що просвітив життя наше світлом Євангелія: Господи помилуй!
Господи помилуй!
Ти, що даєш нам вічну потіху: Христе помилуй!
Христе помилуй!
Ти, що є Главою Церкви, яку ведеш до вічного спасіння: Господи помилуй!
Господи помилуй!

Отче наш.
Отче Святий, Ти вчинив Пресвяту Богородицю осяйним знаком на шляху подорожуючої по землі Церкви, дай нам за її заступництвом тверду віру і живу надію, які переможуть всіляку перешкоду на шляху до спасіння. Через Христа, господа нашого. Амінь.

 

Під Твою милість прибігаємо Пресвята Богородице Діво. Молитвами нашими, в скорботах наших не погорди, від бід захисти нас Єдина Чиста і Благословенна! О Володарко наша, Заступнице наша, Утішителько наша. З Сином своїм примири нас! Синові своєму доручи нас, Синові своєму віддай нас!

Ти, що за нас зносив рани….

V Стояння
Симон Кириней допомагає Ісусові.

– Поклоняємось Тобі Христе і благословляємо Тебе .
– Бо Ти через Хрест Свій відкупив світ.

 

І як вели Ісуса, то схопили якогось Симона Киринея, що повертався з поля, і поклали хрест на нього, щоб ніс за Ісусом. (Лк 23,26)

 

Хрест перешкоджає тим, хто не має відваги зректися самого себе і довірити себе рукам Отця. Він залишається мовчазним зловісним символом болю для того, хто не готовий проявити солідарність з Христом і з братами, для того, хто сподівається, що усі проблеми можуть вирішитися самі собою, для того, хто вважає слабкість і біль свого ближнього прикрою незручністю, що її треба за будь-яку ціну уникнути, залишити на плечах інших людей, для того, хто не готовий вийти на зустріч потребуючому, страждаючому брату чи сестрі. Бачимо хрести в церквах, віщаємо їх в наших домівках, вішаємо собі на шию, але нести хрест, як ніс його Господь, або нести його разом з Ним, нам часто не вистачає відваги.

 

Ти, що дарував нам примирення з Отцем Своїм: Господи помилуй!
Господи помилуй!
Ти, що помер за усіх, а нині живеш для Бога: Христе помилуй!
Христе помилуй!
Господи Ісусе Розіп’ятий, Сило і Мудросте Божа: Господи помилуй!
Господи помилуй!

Отче наш.
Отче, Ти так любиш нас, що наближаєшся до страждання кожної людини, щоб помістити його в тайну Пасхи Твого Сина, вчини нас чистими і міцними у випробуваннях, щоб за прикладом Христа, ми навчилися розділювати з братами тайну страждання, будучи освітленими надією, що спасає. Через Христа, Господа нашого. Амінь.

 

Мій Боже милий, усердно Тя молю,
Додай Мені сили у нещаснім болю
Тебе благаю, як сама лиш знаю,
І Тобі днесь Сина Мого поручаю
На Хресті»

Ти, що за нас зносив рани….

VI Стояння
Жінка отирає лице Ісуса.

– Поклоняємось Тобі Христе і благословляємо Тебе .
– Бо Ти через Хрест Свій відкупив світ.

 

Бог, який сказав: «Нехай із темряви світло засяє», – Він освітив серця наші, щоб у них засяяло знання Божої слави, що на обличчі Ісуса Христа. (2Кор 4,6)

 

Смерть Ісуса на хресті дає свідоцтво любові Бога, що йде до кінця, і запевняє нас, що здатність любити дана кожному; водночас вона запрошує нас переглянути критерії наших відносин з людьми, нашу відданість іншим, наше служіння ближнім. В нашому житті існує багато простих речей, що вимагають глибокого навернення, вимагають преклонити коліна перед хрестом і прийняти його реалізм і його вірність, які змінюють життя.

 

Ти, що будучи піднесений на хресті усіх притягуєш до себе: Господи помилуй!
Господи помилуй!
Ти, що торкаєшся сердець, щоб привести їх до покаяння: Христе помилуй!
Христе помилуй!
Ти, що даєш світу слово спасіння: Господи помилуй!
Господи помилуй!

Отче наш.
Боже, Утішителю пригноблених, Ти освічуєш тайну страждання і смерті сяйвом надії, яким сяє Обличчя Христа, вчини, щоб посеред випробувань ми залишалися глибоко з’єднані зі Страстями Сина Твого, і щоб виявилася в нас потуга Його Воскресіння. Через того ж Христа Господа нашого. Амінь.

«Моя опоро, Мій Ти світе ясний!
Гаснеш заскоро, в’янеш безчасний.
А що ж зі Мною станесь, сиротою?
Я сама на світі, як билина стою
Під Хрестом».

Ти, що за нас зносив рани…

VII Стояння
Ісус вдруге падає під тягарем хреста.

– Поклоняємось Тобі Христе і благословляємо Тебе .
– Бо Ти через Хрест Свій відкупив світ.

 

Плекайте ті самі думки в собі, які були й у Христі Ісусі. Він понизив себе, ставши слухняним аж до смерті, смерті ж хресної. (Фил 2,5.8)

 

Досвід життя вчить нас, що людська історія переповнена болем, стражданням, смертю. Не Ісус вигадав хрест. Він натрапив на нього на своєму шляху, так як натрапляє на нього кожен, хто ходить по землі. Натомість те нове, що Ісус вигадав, це помістити на хрест паросток любові. Таким чином хрест став дорогою, що веде до життя, посланням любові, джерелом тепла, що змінює людину. Хрест Ісуса обіймає кожного з нас і дає кожному завдання: приймати цей хрест в особистому, родинному житті, серед друзів і сусідів, серед усіх, кого ми зустрічаємо.

 

Ти, що був слухняним аж до смерті: Господи помилуй!
Господи помилуй!
Царю слави, що царював з хреста: Христе помилуй!
Христе помилуй!
Ти, що кров’ю, пролитою на хресті, даруєш всесвіту примирення: Господи помилуй!
Господи помилуй!

Отче наш.
Боже, невичерпне джерело життя, підтримай силою Духа Твого людство, яке прагне справедливості і миру, щоб в кожній людині була живою віра в перемогу добра над злом, обіцяна і виконана на хресті Твого Сина. Він живе і царює з Тобою, в єдності Духа Святого, Бог на віки вічні. Амінь.

 

Під Твою милість прибігаємо Пресвята Богородице Діво. Молитвами нашими, в скорботах наших не погорди, від бід захисти нас Єдина Чиста і Благословенна! О Володарко наша, Заступнице наша, Утішителько наша. З Сином своїм примири нас! Синові своєму доручи нас, Синові своєму віддай нас!

Ти, що за нас зносив рани….

VIIІ Стояння
Ісус зустрічає плачучих жінок.

– Поклоняємось Тобі Христе і благословляємо Тебе .
– Бо Ти через Хрест Свій відкупив світ.

 

Йшов за Ісусом натовп людей великий і жінки, що плакали над Ним та голосили. Ісус же обернувся до них і сказав: «Дочки єрусалимські не плачте наді мною, а плачте над собою і над вашими дітьми!» (Лк 23,27-28)

 

Бог перемагає зло не за допомогою бойових дій, але перемінюючи його із середини силою любові. Будучи серед людей, приймаючи і прощаючи їх, навіть тоді, коли приготовляють для Нього хрест і смерть, Ісус показує як далеко штовхає Його любов до Отця, з якою Він себе ототожнює. Ні хрест, ні смерть не можуть привести до зменшення любові Бога, до того, щоб сховатися і відділитися від людей, залишивши їх власній долі. Біль хреста кричить, говорячи нам про любов, щоб пробудити часом неочікувані можливості людей творити добро. Біль хреста стає знаком і нагодою до того, щоб людина могла проявити свою любов і слухняність волі Отця і відданість у служінні ближньому.
Ти, що став жертвою за наші гріхи: Господи помилуй!
Господи помилуй!
Царю слави, що віддав за нас своє життя : Христе помилуй!
Христе помилуй!
Ти, що очищуєш від усякого гріха: Господи помилуй!
Господи помилуй!

Отче наш.
Отче дозволь цій своїй родин з істинною вірою переживати тайни страждань Твого Сина, щоб ми могли відчути солодкий смак твого прощення. Через Христа, Господа нашого. Амінь.

 

«Мій Боже милий, усердно Тя молю,
Додай Мені сили у нещаснім болю
Тебе благаю, як сама лиш знаю,
І Тобі днесь Сина Мого поручаю
На Хресті»

Ти, що за нас зносив рани…

ІХ Стояння
Ісус втретє падає під тягарем хреста.

– Поклоняємось Тобі Христе і благословляємо Тебе .
– Бо Ти через Хрест Свій відкупив світ.

 

Ісус хоч і був Сином, навчився з того, що витерпів, значення послуху і, ставши досконалим, спричинився до вічного спасіння всім, які Йому слухняні. (Євр 5,8-9)

 

Споглядаючи Ісуса і поклоняючись Йому на хресті, можемо збагнути, яким всеосяжним є присвячення Христа Отцю і людям, через яке сяє досконалий приклад послуху, жертви і любові. Послух Ісуса, Сина Отця Небесного проявлений аж до смерті, відкриває послідовне синівське відношення до Отця. Він, що є Предвічним словом Отця може існувати тільки як Слово прийняте зі слухняністю.

 

Ти, що увінчався славою і честю, перенісши смерть за для нас: Господи помилуй!
Господи помилуй!
Ти, що піддався випробуванням, що допомагати випробуваним спокусами: Христе помилуй!
Христе помилуй!
Ти, що здобув досконалість через послух, що нас спасти: Господи помилуй!
Господи помилуй!

 

Отче наш.
Боже добрий Отче, що не пощадив свого Єдинородного Сина, але видав Його для грішників, зміцни в нас послух вірі, щоб ми в усьому наслідували Його діла і були преображенні в світлі твоєї слави. Через того ж Христа, Господа нашого. Амінь.

 

Під Твою милість прибігаємо Пресвята Богородице Діво. Молитвами нашими, в скорботах наших не погорди, від бід захисти нас Єдина Чиста і Благословенна! О Володарко наша, Заступнице наша, Утішителько наша. З Сином своїм примири нас! Синові своєму доручи нас, Синові своєму віддай нас!

Ти, що за нас зносив рани….

Х Стояння
З Ісуса здіймають одяг його.

– Поклоняємось Тобі Христе і благословляємо Тебе .
– Бо Ти через Хрест Свій відкупив світ.

 

Вояки узяли його одіж та й зробили чотири частини, по одній частині кожному воякові, і хітон. Та був хітон не пошитий, лише ввесь від верху тканий. Тому домовилися між собою: «Не дерімо його, а киньмо на нього жереб, на кого впаде.» А тим же мало здійснитись Писання: «Мою одіж розділили між собою, на шату ж мою кинули жереб.» Отож і вчинили так вояки. (Йо 19,23-24)

 

Ми повинні згадати тепер наш гріх з покорою в серці, той гріх, що носимо в таємниці, вважаємо своїм найбільшим секретом, який знаємо лиш ми і той гріх, що через брак співчуття і почуття братерства нищить інших і збільшує несправедливість у світі. Згадаймо всі ці гріхи, які кожен скоїв противлячись Божому Слову, Божій Любові. Нині всі ми покликані покаятися в усьому цьому зі смиренням і стидом перед Розіп’ятим.

 

Ти, що кожного, хто кається зодягаєш одежею твого пробачення : Господи помилуй!
Господи помилуй!
Суддя наш, що виявляєш усі таємниці серця: Христе помилуй!
Христе помилуй!
Надіє наша в цьому і в майбутньому житті: Господи помилуй!
Господи помилуй!

Отче наш.
Отче, Ти усе твориш з любові і Ти єдиний даєш захист бідним і смиренним, дай нам серце вільне від всяких ідолів, щоб служити тільки Тобі одному і любити людей любов’ю Духа Сина Твого. Нехай Його нова заповідь буде єдиним законом нашого життя. Він живе і царює з Тобою у єдності Святого Духа, Бог на віки вічні. Амінь.

 

Страдальна Мати під Хрестом стояла,
Плакала ридала, в сльозах промовляла:
«Ой, Сину, Сину, за яку провину
Переносиш нині тяженьку годину
На Хресті!»

Ти, що за нас зносив рани….

ХІ Стояння
Ісуса прибивають до хреста.

– Поклоняємось Тобі Христе і благословляємо Тебе .
– Бо Ти через Хрест Свій відкупив світ.

 

Один із повішених розбійників зневажав Ісуса. А другий, озвавшись скартав його, та мовив: «Ісусе! Згадай про мене, коли прийдеш у Царство Твоє!» (Лк 23,39.40.42)

 

Отець приготував для Сина свого Царство і Син розпоряджається ним для своїх. Першим з них став злочинець. Ісус дає йому примирення з Отцем не простим актом прощення, не закриваючи очі на його провини, а занурюючи його в силу своєї милосердної і спасительної любові. Споглядання Розіп’ятого, читання Євангелія показує синівське довір’я, надію і милосердя Ісуса. Смерть і хрест Спасителя виражають таку силу і міць примирення, що в кожному, хто прагне нав’язати з Ним відносини, починаючи від тих, хто поруч, здійснюється те, що вони несуть.

 

Ти, що маєш владу прощати гріхи: Господи помилуй!
Господи помилуй!
Ти, що взиваєш усіх до покаяння: Христе помилуй!
Христе помилуй!
Ти, що розбійнику розкаяному відкрив брами раю: Господи помилуй!
Господи помилуй!

Отче наш.
Отче, нехай нас завжди підтримують сила і терпеливість твоєї любові; нехай в нас плодоносить Слово Твоє – зерно і закваска Церкви, щоб оживала надія зросту нового людства, яке Господь наш, прийшовши вдруге, вчинить сяючим наче сонце у Царстві своєму. Він живе і царює на віки вічні. Амінь.

 

Радуйся Маріє, благодаті повна, Господь з Тобою, благословенна Ти поміж жінками, і благословенний плід лона твого Ісус. Свята Маріє, Мати Божа! Молись за нас грішних, нині і в годину смерті нашої. Амінь.

Ти, що за нас зносив рани…

ХІІ Стояння
Ісус помирає на хресті.

– Поклоняємось Тобі Христе і благословляємо Тебе .
– Бо Ти через Хрест Свій відкупив світ.

 

Від шостої години темрява настала по всім краю аж до дев’ятої години. А близько дев’ятої години Ісус скрикнув міцним голосом, вимовляючи: “Елі Елі, лема савах-тані”, – тобто: “Боже мій, Боже мій, чому ти мене покинув?” (Мт 27,45-46)

 

“Боже мій, Боже мій, чому ти мене покинув?” В цих словах увесь драматизм того, що довелось пережити Ісусові на хресті. Жахлива боротьба відбувалася на хресті поміж життям і смертю, поміж світлом і темрявою, поміж надією і відчаєм, поміж примиренням і муром ненависті. Ісус переживає цю боротьбу аж до болі і муки свого тіла і душі. Молитва псалмом це душевний плач, а не протест проти Отця, це плач сповнений смирення, довір’я і ніжності, в якому визнається неспроможність зрозуміти те що відбувається.

 

Ти, що пережив самотність, яку несе гріх: Господи помилуй!
Господи помилуй!
Ти, що помер через гріхи наші: Христе помилуй!
Христе помилуй!
Ти, що прийшов у світ, щоб грішників спасти: Господи помилуй!
Господи помилуй!

Отче наш.
Боже Отче, Ти в годину хреста покликав людство до з’єднання з Христом, дай Церкві, що народилася з пробитого боку Спасителя завжди відчувати Його присутність. Він живе і царює на віки вічні. Амінь.

 

Під Твою милість прибігаємо Пресвята Богородице Діво. Молитвами нашими, в скорботах наших не погорди, від бід захисти нас Єдина Чиста і Благословенна! О Володарко наша, Заступнице наша, Утішителько наша. З Сином своїм примири нас! Синові своєму доручи нас, Синові своєму віддай нас!

Ти, що за нас зносив рани….

ХІІІ Стояння
Тіло Ісуса знімають з хреста.

– Поклоняємось Тобі Христе і благословляємо Тебе .
– Бо Ти через Хрест Свій відкупив світ.

 

Коли вояки прийшли і підступили до Ісуса й побачили, що він уже мертвий, то голінок не перебивали йому, лиш один з вояків проколов йому списом бік. І потекла негайно ж кров – і вода. (Йо 19,33-34)

 

Страсті Христові навчають нас не тільки помічати того, хто страждає, не тільки допомагати такий людині, але вчать нас вийти з логіки насилля, яке здається вічним і незмінним в людському серці і в людській історії. Жест пробачення і молитви, який Ісус вчинив вмираючи, це Блага Звістка, яка допомагає нам вірити, що тайна Страсної П’ятниці знає також світанок дня Пасхи і, що Господь хоче послужитися нашими руками, щоб проявити турботу про своїх братів.

 

Ти, що навчаєш нас прощати: Господи помилуй!
Господи помилуй!
Ти, що самого себе не пощадив, щоб вирвати нас з цього світу: Христе помилуй!
Христе помилуй!
Ти, чиє серце було пробите за наші гріхи: Господи помилуй!
Господи помилуй!

Отче наш.
Отче нескінченно добрий і ласкавий, що ніколи не перестанеш підтримувати і насичувати дітей своїх, дай нам черпати з пробитого серця Ісуса возвишене знання любові твоєї, щоб відновлені силою Духа, ми могли нести всім багатства твого відкуплення. Через Христа, Господа нашого. Амінь.

 

Під Твою милість прибігаємо Пресвята Богородице Діво. Молитвами нашими, в скорботах наших не погорди, від бід захисти нас Єдина Чиста і Благословенна! О Володарко наша, Заступнице наша, Утішителько наша. З Сином своїм примири нас! Синові своєму доручи нас, Синові своєму віддай нас!

Ти, що за нас зносив рани….

ХІV Стояння
Тіло Ісуса складають до гробу.

– Поклоняємось Тобі Христе і благословляємо Тебе .
– Бо Ти через Хрест Свій відкупив світ.

 

Як же настав вечір, прийшов заможний чоловік з Ариматеї, на ім’я Йосиф, що й сам став учнем Ісуса; Він прийшов до Пилата і просив тіла Ісуса. Тоді Пилат звелів видати тіло. Йосиф узяв тіло, загорнув його в чисте полотно й поклав у своїй новій гробниці, що її висік у скелі. І, прикотивши до входу гробниці великий камінь, відійшов. (Мт 27,57-60)

 

Воскресіння являє таку життєву силу приховану у хресті, яка не знає жодної міри, виходить з берегів нашого уявлення про життя. Але це можливе лише тому, що йдеться про хрест Ісуса Христа, а не про будь-який хрест. Християнин, учень Христовий отримує від свого Вчителя і Господа теж саме завдання: перемінити людський хрест у хрест Христа. Хрести людські суперечливі, не мають в собі ні життя, ні надії, хрест же Христовий сяє любов’ю і надією, приготовляє перемогу життя і воскресіння з мертвих.

 

Ти, що став в усьому до людей подібним: Господи помилуй!
Господи помилуй!
Спасіння тих, хто Тобі слухняний: Христе помилуй!
Христе помилуй!
Первосвященику милосердний і вірний: Господи помилуй!
Господи помилуй!

Отче наш.
Отче життя і Сотворителю воскресіння, перед Тобою мертві оживають, вчини щоб слово Сина Твого, засіяне в серцях наших, зростало і приносило плід в усякому доброму ділі, щоб і в житті і в смерті ми мали тверду надію славу життя майбутнього віку. Через Христа Господа нашого. Амінь.

 

Радуйся Маріє, благодаті повна, Господь з Тобою, благословенна Ти поміж жінками, і благословенний плід лона твого Ісус. Свята Маріє, Мати Божа! Молись за нас грішних, нині і в годину смерті нашої. Амінь.

Ти, що за нас зносив рани…

Господь Воскрес із мертвих

Жінки поглянувши, побачили, що камінь був відвалений, – був бо дуже великий. Увійшовши до гробу, побачили юнака, що сидів праворуч, одягнений у білу одежу, – і жахнулись. А він до них промовив: “Не вжахайтеся! Ви шукаєте Ісуса Назарянина, розп’ятого Він воскрес, його нема тут. Ось місце, де його були поклали. І вони, вийшовши, втекли від гробу, бо жах і трепет огорнув їх, і нікому нічого не сказали, бо боялися. (Мк 16,4-6.8)

 

Пасха не розвіює болісної і трагічної реальності нашого життя, але будить нас, показуючи Ісуса Христа живого серед своїх учнів, отже і серед нас і в нас самих; реальність, якою б не буда темною і безнадійною не може перешкодити любити, не може забрати в нас надії. Господь Ісус запевняє нас, що той хто переживає страждання і смерть з любов’ю не буде залишений Богом, але навпаки прийнятий буде і наповнений життям і радістю. Хто любить Христовою любов’ю отримує життя від Нього і стає здатним оживляти те, що довкола. Пасхальна радість здатна навчити нас з повагою пам’ятати про хрест Господній, вона ж дозволяє нам знайти такі дороги, на яких ми звіщатимемо про справжню надію, яку дає цей хрест.

 

 

Ти, що відкрив нам правдиву дорогу життя: Господи помилуй!
Господи помилуй!
Ти, що воскрес для нашого оправдання: Христе помилуй!
Христе помилуй!
Ти, що даєш нам силу любові, яка перемагає смерть: Господи помилуй!
Господи помилуй!

Отче наш.
Отче, що через Сина Свого Ісуса Христа переміг смерть і відкрив нам шлях до життя, віднови нас Духом Святим і просвіти світлом Воскресіння. Через того ж Ісуса Христа, Господа нашого, який з Тобою живе і царює в єдності Святого Духа, Бог на віки віків. Амінь.

 

 

Радуйся Маріє, благодаті повна, Господь з Тобою, благословенна Ти поміж жінками, і благословенний плід лона твого Ісус. Свята Маріє, Мати Божа! Молись за нас грішних, нині і в годину смерті нашої. Амінь.

 

Благословім Господа
Богу подяка.

2 1 голос
Рейтинг статті
Subscribe
Сповіщати
guest
0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
trackback

[…] матеріалами: propovidnyk.com.ua […]