Статті на духовні християнські теми

5 дієвих способів вирішити будь-яку проблему. Може, це ще не катастрофа?

Дві вечірні розмови мене повністю засмутили. Я перетворююсь на імпульсивну та агресивну особу. Засинаю без особливої надії припинити цю раптову катастрофу …

День, як кожен день – я прокидаюся з гарним настроєм, швидко організовуюсь, щоб встигнути до восьмої години приїхати на важливу зустріч. У трамваї я відкриваю книжку, і приємне відчуття спокою наповняє моє серце. Десь глибоко всередині я знаю, що Бог весь час присутній у мені та що все буде добре.

Через кілька годин я блукаю містом у неквапливому темпі, розкидаючи ногами осіннє листя. Я щойно вийшла з каплиці, де на Адорації згадала, що Ісус назавжди присутній у мені та в цілому світі, тому всі мої справи обов’язково пройдуть добре. На зустрічі зі своїм духовним керівником я розповідаю про те, як проблеми повільно вирішуються, я починаю бачити їх вищий сенс, і пазли мого життя утворюють все більш цілісну картину. Радію тому, що відчуваю у серці глибокий мир.

Здавалося б, розпочатий таким чином день не може по-іншому закінчитися, як тільки почуттям вдячності та ніжного шепоту Бога на вухо перед сном.  Саме так все було би, якби не дві вечірні розмови, які мене повністю вивели з рівноваги. Інформація, яку я чую, доводить до того, що почуття злагодженості та логіки мого життя відходять у небуття буквально за дві години, і я відчуваю себе осіннім листочком, який ось-ось зірветься з гілки …

Із спокійної та довірливої людини, керованої Божою любов’ю та мудрістю, за секунду я перетворююся на імпульсивну та агресивну особу, тривожну, так близьку до хаосу, дурості та гріху. Ввечері перед сном я можу подумати лише про одне: «Як це можливо, Боже?». Тож засинаю неспокійно, без особливої надії зупинити цю раптову катастрофу …

Просіть про Мудрість

woman sitting on brown bench while reading book

Те, що я написала вище, – це лише символічний опис того, що відбувається з нами в умовах проблем. Хаос, в який ми потрапляємо, емоції, які починають керувати нами, думки, в яких тонемо, наче в круговерті… ми швидко стаємо людьми, далекими від того, що святий Павло назвав «Христовим миром». Не раз я відчувала, що те, чого найбільше потребую під час шторму різних проблем, розбиваючих корабель мого життя, – це мудрість. Чому саме вона?

Про те, наскільки важлива мудрість, знав ще давно Соломон, який висловив це такими словами:

«Отож постановив я взяти її до себе[мудрість], щоб жити з нею, | знаючи, що вона буде мені дорадницею в добрім | і втіхою у клопотах і смутку. Вона бо все знає й розуміє, | вона мене водитиме в моїх чинах мудро | і мене берегтиме у своїй славі.» (Муд.8:9; 9:11).

Соломон, цар Ізраїлю, знав, що без Божої мудрості він не зможе перенести майбутніх труднощів царювання і всі наслідки, пов’язані з цим. Те саме можна сказати і про наше життя – де б ми не були, що б ми не робили і яким би не було наше покликання, наше повсякденне життя нерозривно пов’язане з проблемами, з якими ми зустрічаємося.

Це дійсно мистецтво –  залишатися мудрими в таких випадках – повними миру, розсудку і довіри. Тож які прояви Божої мудрості можуть допомогти кожному з нас подолати негаразди в нашому житті?

Будьте покірними і терплячими

woman looking at plants

Напевно, одна з найпопулярніших реакцій на проблему, – це скарга чи просто бунт. Я часто це помічала, коли реагувала на погані новини, кажучи: “Чому?” або “За що? “.

Як же далеко я була тоді від смирення і терпеливості! Лише з часом я почала розуміти, що Господь присутній у всьому і наглядає за усім – включаючи мої проблеми. Це зовсім не означає, що наші негаразди є помилкою Творця, або що Він роздав нам неправильні карти. Всемогутній Бог знає, що Він робить, і Він абсолютно все розуміє!

Тому замість того, щоб бунтуватись і ображатись, дозвольте відбуватися проблемам чи ситуаціям, які виникли, і спостерігайте за процесом, в якому берете участь. Напевно, у всьому цьому є якась мудрість! Не втручайтеся надмірно, лише стільки, скільки потрібно. Погодьтеся на якийсь природний розвиток подій, прийміть почуття, які народжуються в вас, висловлюйте їх вільно перед собою, Богом та іншими людьми. Попросіть про смирення і терпеливість, і ви побачите, що ваше ставлення до проблем, які ви переживаєте, дійсно зміниться.

Зберігайте довіру

woman praying under tree during daytime

У Книзі Мудрості є певні слова, які зачаровують мене щоразу, коли я їх читаю:

«Ті, що звірились на Нього, зрозуміють правду» (Муд. 3:9a).

Яка велика обіцянка! Виявляється, нам слід спочатку довіряти Богові, і плодом цього стане благодать розуміння істини.

Коли у вас виникнуть певні життєві труднощі, не розраховуйте на те, що ви відразу зрозумієте чому саме це відбувається, в чому сенс і де тут логіка. Швидше попросіть довіри та витривалості, а розуміння прийде пізніше. Хоча це й суперечить нашій інстинктивній потребі вияснювати та вирішувати проблеми, в цьому, безумовно, є глибша мудрість, оскільки Бог у Своєму слові заохочує нас до цього!

Наполегливо довіряйте, не вступайте в боротьбу з часом, з Богом, із собою і людьми, а зменшуйте страх, який ви відчуваєте щодо проблем, молячись і довіряючи свої справи Господу. Справжня мудрість – не прискорювати час чи події, і не підганяти Бога!

Не звинувачуйте себе

woman holding flower on field

Два дні тому моя знайома поставила запитання в одній із груп у Facebook: “Що для вас означає” жити повноцінним життям? ” Це питання почало розбурювати моє серце і вимагало більш розширеної відповіді, ніж просто те, що спало на першу думку, що повнота життя – це життя в гармонії із самим собою. Після кількох хвилин глибоких роздумів  я швидко дійшла до нового обличчя «повноцінності», яке, напевно, не випадково торкнулося теми провини.

Неможливо порахувати, скільки разів я відчувала провину за те, що я така, яка я є. Я пропускаю, звичайно, ситуації, коли моя совість мучила мене дійсно по важливій причині. Швидше, я маю на увазі ті моменти, коли якась частина мене, яку можна було б назвати “вибачте, що живу”, примушувала мене постійно виправдовуватись за себе, за свої рішення та дії. Приходило відчуття провини навіть за те, що я використовувала свою інтуїцію, довіряла найпростішим передчуттям або йшла за покликом свого серця…

Врешті-решт я зрозуміла, що таке відчуття провини  є повним абсурдом, бо це те ж саме, що відкидати саму себе! Сьогодні, коли мені доводиться вирішувати проблему, а особливо, коли потрібно прийняти якесь рішення чи щось зробити, я приймаю себе, погоджуючись з тим, що я є тим, ким я є, і що я не є тим, ким я не є. Завдяки цьому я можу бути повністю в єдності з собою, не відчуваючи провини в тому, що роблю щось не так.

Тож якщо перед вами виникають якісь труднощі, я закликаю вас – довіряйте власним рішенням, не звинувачуйте себе у своїх помилках, любіть себе, незважаючи на недосконалі рішення. Це дійсно полегшує життя і скидає непотрібний багаж із плеч.

Будьте готові померти

person pouring pebble

У дискусії на запитання “Що для вас означає” жити повноцінним життям? ” окрім багатьох натхненних відповідей, була одна яка заставила моє серце битись сильніше. Вона звучала так: “Жити повноцінним життям – це не боятися померти”. Проста, банальна відповідь, що логічно стосується життя самого Ісуса Христа. І все ж це так сильно мене торкнулось! Не боятися померти, більш того, – бути постійно готовими померти … І справа не в тому, що ми маємо бути готові до фізичної смерті (хоча це також), але насамперед, щоб жити повноцінним життям, ми повинні бути готові до того, щоби відмовитися від себе і відпустити; щоби пережити втрати і примиритися з ними; прийняти наші зранення і ставитися до них як до невід’ємної частини нашого існування.

Практично кожного дня ми повинні вчитись переставати контролювати ситуації, визнаючи, що ми не всесильні; бути чесними і вибачатися за помилки; любити себе та інших, незважаючи на слабкості та обмеження.  Якщо би ми мали здатність помирати кожного разу, коли стається якась проблема, то її важливість була би набагато меншою.

Усвідомлюючи необхідність вмирання, ми перестали б чіплятися за свої очікування, фантазії а іноді і надто ілюзорні сподівання чи бажання. Знаючи, що не все належить нам, наскільки більше ми могли би віддати, не захищаючи егоїстично свої потреби. Це безумовно зменшило б кількість конфліктів, які ми самі собі створюємо!

 

Автор: Maria Krzemień – християнський психолог, психотерапевт і тренер.

Переклад: propovidnyk.com.ua

0 0 голосів
Рейтинг статті
Subscribe
Сповіщати
guest

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі