Літургійні читання

Неділя Страстей Господніх В (20.03.2016)

СПОМИН В’ЇЗДУ ХРИСТА В ЄРУСАЛИМ

ЄВАНГЕЛІЄ

Лк 19, 28-40

† Читання святого Євангелія від Луки

Того часу Ісус прямував у Єрусалим. І сталося, як наблизився Він до Витфагії і Витанії, до гори, що зветься Оливна, то послав двох учнів, кажучи: «Ідіть у село, що навпроти, а ввійшовши до нього, знайдете прив’язане осля, на яке ніхто з людей ніколи не сідав; відв’яжіть його і приведіть. Коли хто запитає вас, навіщо відв’язуєте, то скажете йому, що Господь потребує його». Посланці пішли й знайшли все так, як Він їм сказав. Коли відв’язували осля, запитали його господарі: «Навіщо відв’язуєте осля?» Вони ж відказали, що Господь потребує його. Тож вони привели осля до Ісуса і, накинувши на нього свою одіж, посадили Ісуса. А коли Він їхав, стелили свою одежу на дорозі. Як наблизився Він до підніжжя Оливної гори, багато учнів почали з радістю хвалити Бога гучним голосом за всі чудеса, які побачили, вигукуючи: «Благословенний Цар, який іде в Ім’я Господнє! Мир на небі і слава на висотах!» Та деякі фарисеї з натовпу сказали Йому: «Учителю, заборони це своїм учням!» У відповідь Він сказав: «Кажу вам, коли вони замовкнуть, кричатиме каміння!»

Слово Господнє.

МЕСА

ПЕРШЕ ЧИТАННЯ

Іс 50, 4-7

Читання з Книги пророка Ісаї.

Господь Бог дав мені язик учнів, щоб я підтримував моїм словом знесиленого. Щоранку будить Він, будить моє вухо, щоб я, як учень, слухав. Господь Бог відтулив мені вухо, і я не спротивився, назад не сахнувся. Спину мою віддав я тим, які мене били; щоки мої тим, які бороду в мене рвали; обличчя мого не відвертав я від плювків та глузування. Та Господь Бог мені допомагає, тому я не осоромлюся. Тому й тримаю моє обличчя, мов кремінь: я знаю, що не застидаюся.

Слово Боже.

 

РЕСПОНСОРІЙНИЙ ПСАЛОМ

Пс 22, 8-9. 17-18а. 19-20. 23-24

Боже мій, Боже, чом мене покинув?

 

Усі ті, які мене бачать, насміхаються з мене, *

похитують головами і шепочуть губами:

«Він поклав надію на Господа! Нехай Він його порятує, – *

нехай його визволить, бо він Йому любий!»

 

Мене обступили пси, *

зборище злочинців мене оточило,

вони пробили мої руки і ноги. *

Я можу перерахувати всі мої кості.

 

Ділять вони мій одяг між собою *

і за мій плащ кидають жереб.

Ти ж, Господи, не віддаляйся! *

Сило моя, поспіши мені на допомогу.

 

Сповіщу Твоє Ім’я моїм братам, серед зібрання Тебе буду величати. *

Ви, що боїтеся Господа, Його прославляйте!

Всі нащадки Якова, Його славте! *

Хай всі нащадки Ізраїля Його бояться!

 

ДРУГЕ ЧИТАННЯ

Флп 2, 6-11

Читання з Послання святого апостола Павла до филип’ян.

Брати! Ісус Христос, маючи Божу природу, не вважав посяганням бути рівним Богові, але понизив самого себе, прийнявши образ раба, постав у подобі людини, і з вигляду був як людина; Він упокорив себе, був слухняним аж до смерті, й до смерті хресної. Тому й Бог надзвичайно звеличив Його та дав Йому Ім’я, яке вище всякого іншого імені, аби перед Ім’ям Ісуса поклонилося кожне коліно – і піднебесних, і земних, і підземних; і щоб кожною мовою було визнано, що Ісус Христос – це Господь, для слави Бога Отця.

Слово Боже.

 

СПІВ ПЕРЕД ЄВАНГЕЛІЄМ

Пор. Флп 2, 8-9

Хвала Тобі, Христе, Царю вічної слави.

Христос став для нас слухняним аж до смерті, і то смерті хресної.

Тому й Бог звеличив Його та дав Йому Ім’я, яке є понад всіма іменами.

 

Опис Господніх страстей читається без свічок, ладан також не використовується. Читаючий (священик або диякон) не вітає людей і не чинить знаків хреста на книзі.

 

( Є – євангеліст; Н – народ; І – інші; † – Ісус)

 

ЄВАНГЕЛІЄ

Лк 22, 14 – 23, 56 (довше)

† Страсті Господа нашого Ісуса Христа від святого Луки

 

Остання Пасха

 

Є.

Коли настала година, Ісус сів при столі й апостоли з Ним. І Він сказав їм:

«Я дуже забажав спожити з вами цю Пасху, перш ніж страждатиму. Кажу бо вам, що вже не буду споживати її, аж поки вона не сповниться в Божому Царстві».

Є.

І, взявши чашу, склав подяку і сказав:

«Візьміть її і поділіть між собою. Кажу бо вам, що не питиму відтепер з плоду виноградного, аж доки не прийде Царство Боже».

 

Установлення Пресвятої Євхаристії

 

Є.

І, взявши хліб, склав подяку, переломив і дав їм, кажучи:

«Це тіло Моє, яке за вас віддається; це чиніть на Мій спомин».

Є.

Так само й чашу по вечері, кажучи:

«Ця чаша – Новий Завіт у Моїй крові, яка за вас проливається.

 

Ісус прорікає зраду

 

Ось і рука того, хто видає Мене, зі Мною на столі. Хоча Син Людський іде, як призначено, але горе тій людині, через яку Він видається!»

Є.

І вони почали з’ясовувати між собою, хто з них міг би бути тим, хто це зробить.

 

Суперечка між апостолами

Була й суперечка між ними, хто з них більший. А Ісус сказав їм:

«Царі народів панують над ними; і ті, хто владу має над ними, звуться доброчинцями. Ви ж не так, але більший між вами хай буде як менший, і начальник – як слуга. Хто бо більший: той, хто сидить, чи той, хто обслуговує? Хіба не той, хто сидить? Я ж серед вас як той, хто обслуговує. А ви є ті, які залишилися зі Мною в Моїх випробуваннях; і Я заповідаю, так як заповів Мені Мій Отець, Царство, – щоб ви їли й пили за Моїм столом у Моєму Царстві, і щоб сиділи на престолах і судили дванадцять племен Ізраїля.

 

Обітниця для Петра

Симоне, Симоне, ось сатана випросив вас, щоби пересіяти, як пшеницю; Я ж благав за тебе, щоб не забракло тобі віри; і ти, коли навернешся, зміцни своїх братів».

Є.

Той відказав Йому:

І.

«Господи, з Тобою я готовий іти і до в’язниці, й на смерть».

Є.

Ісус же мовив:

«Кажу тобі, Петре, не заспіває півень сьогодні, як ти тричі зречешся Мене, стверджуючи, що не знаєш Мене».

 

Хвилина змагання

 

Є.

І сказав їм:

«Коли Я послав вас без гаманця, без торби і без взуття, то хіба чогось вам бракувало?»

Є.

Вони ж сказали:

Н.

«Нічого».

Є.

А Він сказав їм:

«Але тепер, хто має гаманця, нехай візьме також і торбу, а хто не має, нехай продасть свій одяг і купить меча. Кажу вам, що в Мені має збутися те, що написано: “До злочинців зараховано Його”. Адже те, що сказане про Мене, звершується».

Є.

Вони сказали:

Н.

«Господи, ось тут два мечі».

Є.

А Він відповів їм:

«Достатньо».

 

Молитва Ісуса у Гетсиманії

 

Є.

Вийшовши, Він попрямував за звичаєм на Оливну гору, а за Ним пішли і учні.  Прийшовши на місце, Він сказав їм:

«Моліться, щоб не увійти у спокусу».

Є.

А сам відійшов від них на віддаль, як кинути каменем, упав на коліна й молився, промовляючи:

«Отче, коли хочеш, зроби, щоб минула Мене чаша ця; однак не Моя хай буде воля, але Твоя».

Є.

З’явився Йому ангел з неба, який додав Йому сили. Перебуваючи у великій тривозі, Він ще ревніше молився; піт Його став як краплини крові, що капали на землю. Вставши від молитви, Він підійшов до учнів і знайшов, що вони заснули від смутку, і сказав їм:

«Чому спите? Встаньте й моліться, щоб ви не увійшли у спокусу».

 

Схоплення Ісуса

 

Є.

Він ще говорив, як з’явилася юрба і з нею той, хто зветься Юдою, один із Дванадцятьох; він ішов перед ними і наблизився до Ісуса, щоби поцілувати Його. Ісус сказав йому:

«Юдо, то ти поцілунком видаєш Сина Людського?»

Є.

Ті, хто був з Ним, коли побачили те, що відбувається, сказали:

Н.

«Господи, чи не вдарити нам мечем?»

Є.

І один з них вдарив слугу первосвященика і відтяв йому праве вухо. Та Ісус озвався і сказав:

«Облиште, вже досить!»;

Є.

і доторкнувшись до вуха, зцілив його. А до тих, які виступили проти Нього, – до первосвящеників, начальників варти храму та старших, – Ісус сказав:

«Наче проти розбійника вийшли ви з мечами і киями. Жодного дня, коли Я був з вами в храмі, ви не підняли руки на Мене. Але це ваша година і влада темряви».

 

Відречення Петра

Є.

Вони ж схопили Його, повели й привели у двір первосвященика. А Петро йшов слідом на віддалі. Коли розклали вогонь серед двору й разом сиділи, Петро сидів серед них. Коли він сидів при світлі, помітила його якась служниця і, поглянувши на нього, сказала:

І.

«І цей був з Ним!»

Є.

Він же відрікся, кажучи:

І.

«Жінко, я не знаю Його!»

Є.

Невдовзі другий, побачивши його, сказав:

І.

«І ти – один з них!»

Є.

Петро ж сказав:

І.

«Чоловіче, я – ні!»

Є.

Минула приблизно одна година, і ще якийсь твердив, кажучи:

І.

«Справді, і цей був з Ним, бо він – галілеянин!»

Є.

Та Петро промовив:

І.

«Чоловіче, не знаю, про що ти говориш!»

Є.

І тут же, як він говорив, заспівав півень.Обернувшись, Господь поглянув на Петра; і Петро згадав слово Господа, як Він йому сказав: «Перше ніж півень сьогодні заспіває, відречешся від Мене тричі». І, вийшовши геть, він гірко заплакав.

 

Висміювання з Ісуса

Є.

А мужі, які тримали Ісуса, глумилися з Нього, б’ючи; вони, зав’язавши Йому очі, запитували Його, кажучи:

Н.

«Пророкуй: хто Тебе вдарив?»

Є.

І багато іншого, зневажливого, наговорювали на Нього.

 

Перед Радою

 

Є.

Коли почався день, зібралася рада старших народу, первосвящеників і книжників, і повели Його на свої збори, кажучи:

Н.

«Якщо Ти – Христос, то скажи нам».

Є.

Він відповів їм:

«Якщо Я вам скажу, не повірите; якщо ж запитаю, не відповісте. Віднині ж буде, що Син Людський сидітиме по правиці Божої сили».

Є.

Тоді всі запитали:

Н.

«Чи Ти – Син Божий?»

Є.

А Він їм відповів:

«Ви самі говорите, що Я є».

Є.

Вони ж сказали:

Н.

«Навіщо нам потрібне ще якесь свідчення? Адже ми самі почули з Його вуст!»

 

Ісус перед Пилатом

 

Є.

І встали всі вони, й повели Його до Пилата. Там почали Його звинувачувати, кажучи:

Н.

«Ми знайшли цього, який бунтує наш народ, забороняє давати кесареві данину і каже, що Він – сам Христос, Цар».

Є.

Пилат запитав Його, кажучи:

І.

«Ти є Цар юдеїв?»

Є.

А Він у відповідь сказав йому:

«Ти кажеш».

Є.

Пилат же сказав первосвященикам і юрбі:

І.

«Жодної вини я не знаходжу в цій людині».

Є.

Та вони ще наполегливіше твердили, кажучи:

Н.

«Він підбурює народ, навчає по всій Юдеї, починаючи з Галілеї і аж сюди!»

Є.

Пилат, почувши це, запитав, чи Він галілеянин. Переконавшись, що Він з підвладних Ірода, відіслав Його до Ірода, який тими днями перебував у Єрусалимі.

 

Ісус перед Іродом

Є.

Ірод же, побачивши Ісуса, дуже зрадів; адже давно бажав Його бачити, оскільки чув багато про Нього і сподівався побачити від Нього якесь знамення. Ставив Йому багато запитань, але Він нічого йому не відповідав. Первосвященики та книжники стояли, завзято обвинувачуючи Його. Ірод же зі своїми воїнами понехтував ним та висміяв Його, одягнувши у світлий одяг, і відіслав Його до Пилата. Того дня Ірод і Пилат стали друзями, хоча раніше вони ворогували між собою.

 

Ісус знову перед Пилатом

 

Є.

Пилат, покликавши первосвящеників, начальників та людей, сказав їм:

І.

«Привели ви мені цю людину як того, хто підбурює народ. І ось, я перед вами допитував і не знайшов у цій людині жодної провини з того, в чому її обвинувачуєте. Так само й Ірод, адже повернув Його нам. Отже, нічого вартого смерті Він не зробив; тож, покаравши Його, відпущу».

 

Народ відрікається від Ісуса

 

Є.

Та вони всі разом закричали, вигукуючи:

Н.

«Візьми цього, а відпусти нам Варавву!»

Є.

Варавва був ув’язнений за якийсь заколот у місті й за вбивство. А Пилат, бажаючи відпустити Ісуса, знову заговорив до них. Та вони кричали, вигукуючи:

Н.

«Розіпни, розіпни Його!»

Є.

Тож він утретє сказав їм:

І.

«Яке ж зло Він зробив? Нічого вартого смерті не знайшов я в Ньому. Я покараю Його й відпущу».

Є.

Однак вони наполягали гучними голосами, вимагали Його розіп’яти, і голоси їхні дужчали. І Пилат присудив згідно з їхніми вимогами: відпустив того, за кого вони просили, який за бунт і вбивство був посаджений до в’язниці, а Ісуса видав на їхню волю.

 

Хресна дорога

 

Є.

І повели Його. Взявши якогось Симона з Киринеї, який йшов з поля, поклали на нього нести за Ісусом хрест. Ішла ж за Ним велика юрба народу та жінки, які голосили й оплакували Його. Повернувшись до них, Ісус сказав:

«Дочки єрусалимські, не плачте за Мною, краще плачте за собою та за своїми дітьми, бо ось настають дні, коли скажуть: “Блаженні неплідні й утроби, які не родили, і груди, які не годували! Тоді почнуть казати горам: “Упадіть на нас!” – і горбам: “Покрийте нас!” Адже коли із зеленим деревом це роблять, то що станеться із сухим?»

Є.

І вели з Ним на страту також інших двох злочинців.

 

Розп’яття

 

Є.

І коли прийшли на місце, яке зветься Череповище, тут розіп’яли Його й злочинців – одного праворуч, а другого – ліворуч. Ісус говорив:

«Отче, прости їм, бо вони не знають, що роблять».

Є.

А ті, які ділили Його одяг, кидали жереб.

 

Глузування з Ісуса на хресті

 

Є.

А народ стояв і дивився. Насміхалися і начальники, кажучи:

Н.

«Інших спасав, тож нехай спасе і cебе cамого, якщо Він Христос, Божий Обранець!»

Є.

Глузували з Нього й воїни; вони, приступаючи, подавали Йому оцет і казали:

Н.

«Якщо Ти – Цар юдейський, спаси cебе!»

Є.

А був і напис над Ним: «Це – Цар юдеїв».

 

Каяття розбійника

 

Є.

Один із розп’ятих злочинців лихословив Його, кажучи:

І.

«Хіба Ти не Христос? Спаси cебе й нас!»

Є.

А другий обізвався і, докоряючи йому, сказав:

І.

«Чи ти не боїшся Бога, коли й сам на таке засуджений? Але ми – справедливо, бо дістаємо належне за те, що вчинили! Він же нічого поганого не зробив».

Є.

І додав:

«Ісусе, згадай мене, коли прийдеш у Царство Твоє».

Є.

А Він сказав йому:

«Воістину кажу тобі: сьогодні ти будеш зі Мною в раю».

 

Смерть Ісуса

 

Є.

А було вже близько шостої години, і наступила темрява по всій землі – до дев’ятої години; померкло сонце, а завіса храму роздерлася надвоє. Скрикнувши гучним голосом, Ісус промовив:

«Отче, у Твої руки передаю свій дух!»

Є.

Сказавши це, Він віддав духа.

 

Всі стають на коліна і протягом хвилини перебувають у тиші.

Після смерті Ісуса

 

Є.

Побачивши те, що сталося, сотник прославив Бога, промовляючи:

І.

«Справді, праведний був цей чоловік!»

Є.

Численні юрби, які прийшли на це видовище, спостерігаючи те, що сталося, верталися, б’ючи себе в груди. На віддалі стояли й дивилися всі Його знайомі та жінки, які йшли за Ним із Галілеї.

 

Похорон Ісуса

 

Є.

І ось один чоловік, на ім’я Йосиф, з юдейського міста Ариматеї, який був радником, людина добра й праведна, – той, хто не пристав до ради та до їхньої справи, – і  який очікував Божого Царства, він, підійшовши до Пилата, попросив тіло Ісуса; знявши його, він обгорнув полотном і поклав у висічену гробницю, де ще ніколи ніхто не лежав. Була п’ятниця, і вже ясніло суботнє світло. А жінки, котрі йшли слідом, – ті, які прибули з Ним із Галілеї, – побачили гріб і як було покладене Його тіло. Повернувшись, вони приготували пахощі та миро, а в суботу спочивали, згідно із заповіддю.

Слово Господнє.

 

Коротше (Лк 23, 1 – 49):

Страсті Господа нашого Ісуса Христа.

 

Ісус перед Пилатом

 

Є.

Того часу старші народу, первосвященики і книжники встали й повели Ісуса до Пилата. Там почали Його звинувачувати, кажучи:

Н.

«Ми знайшли цього, який бунтує наш народ, забороняє давати кесареві данину і каже, що Він – сам Христос, Цар».

Є.

Пилат запитав Його, кажучи:

І.

«Ти є Цар юдеїв?»

Є.

А Він у відповідь сказав йому:

«Ти кажеш».

Є.

Пилат же сказав первосвященикам і юрбі:

І.

«Жодної вини я не знаходжу в цій людині».

Є.

Та вони ще наполегливіше твердили, кажучи:

Н.

«Він підбурює народ, навчає по всій Юдеї, починаючи з Галілеї і аж сюди!»

Є.

Пилат, почувши це, запитав, чи Він галілеянин. Переконавшись, що Він з підвладних Ірода, відіслав Його до Ірода, який тими днями перебував у Єрусалимі.

 

Ісус перед Іродом

Є.

Ірод же, побачивши Ісуса, дуже зрадів; адже давно бажав Його бачити, оскільки чув багато про Нього і сподівався побачити від Нього якесь знамення. Ставив Йому багато запитань, але Він нічого йому не відповідав. Первосвященики та книжники стояли, завзято обвинувачуючи Його. Ірод же зі своїми воїнами понехтував ним та висміяв Його, одягнувши у світлий одяг, і відіслав Його до Пилата. Того дня Ірод і Пилат стали друзями, хоча раніше вони ворогували між собою.

 

Ісус знову перед Пилатом

 

Є.

Пилат, покликавши первосвящеників, начальників та людей, сказав їм:

І.

«Привели ви мені цю людину як того, хто підбурює народ. І ось, я перед вами допитував і не знайшов у цій людині жодної провини з того, в чому її обвинувачуєте. Так само й Ірод, адже повернув Його нам. Отже, нічого вартого смерті Він не зробив; тож, покаравши Його, відпущу».

 

Народ відрікається від Ісуса

 

Є.

Та вони всі разом закричали, вигукуючи:

Н.

«Візьми цього, а відпусти нам Варавву!»

Є.

Варавва був ув’язнений за якийсь заколот у місті й за вбивство. А Пилат, бажаючи відпустити Ісуса, знову заговорив до них. Та вони кричали, вигукуючи:

Н.

«Розіпни, розіпни Його!»

Є.

Тож він утретє сказав їм:

І.

«Яке ж зло Він зробив? Нічого вартого смерті не знайшов я в Ньому. Я покараю Його й відпущу».

Є.

Однак вони наполягали гучними голосами, вимагали Його розіп’яти, і голоси їхні дужчали. І Пилат присудив згідно з їхніми вимогами: відпустив того, за кого вони просили, який за бунт і вбивство був посаджений до в’язниці, а Ісуса видав на їхню волю.

 

Хресна дорога

 

Є.

І повели Його. Взявши якогось Симона з Киринеї, який йшов з поля, поклали на нього нести за Ісусом хрест. Ішла ж за Ним велика юрба народу та жінки, які голосили й оплакували Його. Повернувшись до них, Ісус сказав:

«Дочки єрусалимські, не плачте за Мною, краще плачте за собою та за своїми дітьми, бо ось настають дні, коли скажуть: “Блаженні неплідні й утроби, які не родили, і груди, які не годували! Тоді почнуть казати горам: “Упадіть на нас!” – і горбам: “Покрийте нас!” Адже коли із зеленим деревом це роблять, то що станеться із сухим?»

Є.

І вели з Ним на страту також інших двох злочинців.

 

Розп’яття

 

Є.

І коли прийшли на місце, яке зветься Череповище, тут розіп’яли Його й злочинців – одного праворуч, а другого – ліворуч. Ісус говорив:

«Отче, прости їм, бо вони не знають, що роблять».

Є.

А ті, які ділили Його одяг, кидали жереб.

 

Глузування з Ісуса на хресті

 

Є.

А народ стояв і дивився. Насміхалися і начальники, кажучи:

Н.

«Інших спасав, тож нехай спасе і cебе cамого, якщо Він Христос, Божий Обранець!»

Є.

Глузували з Нього й воїни; вони, приступаючи, подавали Йому оцет і казали:

Н.

«Якщо Ти – Цар юдейський, спаси cебе!»

Є.

А був і напис над Ним: «Це – Цар юдеїв».

 

Каяття розбійника

 

Є.

Один із розп’ятих злочинців лихословив Його, кажучи:

І.

«Хіба Ти не Христос? Спаси cебе й нас!»

Є.

А другий обізвався і, докоряючи йому, сказав:

І.

«Чи ти не боїшся Бога, коли й сам на таке засуджений? Але ми – справедливо, бо дістаємо належне за те, що вчинили! Він же нічого поганого не зробив».

Є.

І додав:

«Ісусе, згадай мене, коли прийдеш у Царство Твоє».

Є.

А Він сказав йому:

«Воістину кажу тобі: сьогодні ти будеш зі Мною в раю».

 

Смерть Ісуса

 

Є.

А було вже близько шостої години, і наступила темрява по всій землі – до дев’ятої години; померкло сонце, а завіса храму роздерлася надвоє. Скрикнувши гучним голосом, Ісус промовив:

«Отче, у Твої руки передаю свій дух!»

Є.

Сказавши це, Він віддав духа.

 

Всі стають на коліна і протягом хвилини перебувають у тиші.

Після смерті Ісуса

 

Є.

Побачивши те, що сталося, сотник прославив Бога, промовляючи:

І.

«Справді, праведний був цей чоловік!»

Є.

Численні юрби, які прийшли на це видовище, спостерігаючи те, що сталося, верталися, б’ючи себе в груди. На віддалі стояли й дивилися всі Його знайомі та жінки, які йшли за Ним із Галілеї.

Слово Господнє.

0 0 голосів
Рейтинг статті
Subscribe
Сповіщати
guest

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі